Стимулотон таблетки 50 мг №30 блістер

Фармакодинаміка. сертралин є потужним і специфічним інгібітором захоплення серотоніну (5-нт) in vitro, який в організмі тварин призводить до потенціювання ефектів 5-нт. сертралин має лише дуже слабкий вплив на процеси зворотного захоплення норадреналіну і дофаміну. в клінічних дозах сертралін блокує захоплення серотоніну в тромбоцитах людини. препарат не чинить стимулюючої, седативної, антихолінергічної або кардіотоксичної дії в експериментах на тваринах. в контрольованих дослідженнях за участю здорових добровольців сертралін не чинив седативної дії та не впливав на психомоторні функції. згідно властивому йому селективного інгібування зворотного захоплення 5-нт сертралин не стимулює катехоламінергічну активність. засіб не має афінності до мускаринових (холінергічних), серотонінергічних, дофамінергічних, адренергічних, гістамінергічних, ГАМК або бензодіазепіновими рецепторами. тривале застосування сертраліну у тварин призводило до зниження активності норадреналінових рецепторів мозку, що спостерігається і при застосуванні інших ефективних у клінічній практиці антидепресантів та антиобсесивних засобів.

Сертралін не викликає розвитку медикаментозного зловживання. У плацебо-контрольованому подвійному сліпому рандомізованому дослідженні порівняльного потенціалу зловживання сертраліном, алпразоламом і d-амфетаміном у людей сертралин не викликав позитивних суб'єктивних ефектів, які свідчать про потенціал до зловживання. Навпаки, учасники дослідження, які брали як алпразолам, так і d-амфетамін, в порівнянні з пацієнтами, які застосовували плацебо, мали статистично значимо більш високі показники схильності до зловживання, ейфорії і потенційної лікарської залежності. Сертралін не викликає стимулюючого ефекту або почуття тривоги, характерних для d-амфетаміну, або седативного дії і психомоторних порушень, характерних для алпразоламу. Сертралін не діє в якості позитивного стимулу у макак виду резус, видресируваних самостійно приймати кокаїн, як і не є заступником розпізнавального стимулу щодо d-амфетаміну або фенобарбіталу у макак-резус.

Фармакокінетика

Абсорбція. Фармакокінетика сертраліну в діапазоні доз 50-200 мг є дозозависимой. Протягом 14-денного прийому сертраліну з дозуванням 50-200 мг (перорально 1 раз на добу) у людей пік концентрації сертраліну в плазмі крові досягається через 4,5-8,4 год після щоденного прийому препарату. Їжа суттєво не змінює біодоступність сертраліну в таблетках.

Розподіл. Близько 98% циркулюючого сертраліну зв'язується з білками плазми крові.

Метаболізм. Сертралін піддається інтенсивному пресистемному метаболізму ( «ефект першого проходження») в печінці.

Виведення. Середній T _½ сертраліну становить приблизно 26 год (в діапазоні 22-36 год). Згідно термінального T _½ спостерігається кумуляція препарату (з підвищенням його рівня приблизно вдвічі) при досягненні стабільного рівня концентрації після застосування препарату в дозі 1 раз на добу протягом 1 тижня. T _½ N-дезметілсертраліна становить 62-104 ч. Сертралін і N-дезметілсертралін інтенсивно метаболізуються в організмі людини, їх кінцеві метаболіти виводяться з калом і сечею в рівних кількостях. Тільки дуже незначна частина (0,2%) сертраліну виводиться з сечею в незміненому вигляді.

Фармакокінетика в окремих групах пацієнтів

Діти з обсесивно-компульсивним розладом (ОКР). Фармакокінетика сертраліну вивчалася у 29 дітей у віці 6-12 років і у 32 підлітків у віці 13-17 років. У цих пацієнтів поступово підвищували дозу шляхом її титрування до добової дози 200 мг протягом 32 днів, починаючи з дози 25 мг або 50 мг з поступовим збільшенням. При застосуванні препарату в дозах 25 і 50 мг переносимість була однаковою. У рівноважному стані при застосуванні препарату в дозі 200 мг концентрація сертраліну в плазмі крові в групі дітей 6-12 років була приблизно на 35% вище в порівнянні з такою в групі пацієнтів у віці 13-17 років і на 21% вище в порівнянні з референтною групою дорослих. Чи не спостерігалося значних відмінностей між показниками кліренсу у хлопчиків і дівчаток. Таким чином, для застосування препарату у дітей, особливо з малою масою тіла, рекомендуються низька початкова доза і її підвищення при підборі дози з кроком в 25 мг. У підлітків можна застосовувати такі ж дози, що і у дорослих.

Підлітки та пацієнти похилого віку. Фармакокінетичний профіль сертраліну у підлітків і осіб похилого віку значимо не відрізняється від такого у дорослих у віці 18-65 років.

Порушення функцій печінки. У пацієнтів з пошкодженням печінки T _½ сертраліну збільшується і AUC збільшується втричі (див. Спосіб застосування та Особливості застосування).

Порушення функції нирок. У пацієнтів з порушенням функції нирок середнього або важкого ступеня не відзначалося значущої кумуляції сертраліну.

Сертралін показаний для лікування таких розладів, як:

• великі депресивні епізоди. Запобігання рецидиву великих депресивних епізодів
• панічні розлади з наявністю або відсутністю агорафобії;
• ОКР у дорослих і дітей у віці 6-17 років;
• соціальне тривожний розлад;
• посттравматичний стресовий розлад (ПТСР).

Стимулотон необхідно приймати 1 раз на добу (по можливості вранці або ввечері) незалежно від прийому їжі.

початок лікування

Депресія і ОКР. Терапію слід починати з дози 50 мг 1 раз на добу.

Панічні розлади, ПТСР та соціальна фобія. Лікування необхідно починати з застосування дози 25 мг/добу. Через 1 тиждень дозу можна підвищити до 50 мг 1 раз на добу. Цей режим дозування показав, що при терапії на ранній стадії частота побічних ефектів, характерних для панічного розладу, знижується.

титрування дози

Депресія, ОКР, панічні розлади, ПТСР та соціальна фобія. У пацієнтів, які не відповідають на дозу 50 мг, ефект може бути досягнутий при підвищенні дози. Корекцію дози слід починати не раніше ніж через 1 тиждень лікування, підвищуючи її поступово по 50 мг з проміжками тривалістю принаймні в 1 тиждень. Максимальна доза не повинна перевищувати 200 мг/добу. Корекцію дози слід проводити не частіше ніж 1 раз на тиждень, враховуючи T _½ сертраліну, що становить 24 год.

Перші прояви терапевтичного ефекту можуть спостерігатися протягом 7 днів лікування. Однак для досягнення терапевтичної відповіді зазвичай потрібно тривалий період, особливо у хворих з ОКР.

підтримуюча доза

Дозування протягом довготривалої терапії слід утримувати на низькому ефективному рівні, після чого призначаються залежно від терапевтичної відповіді.

Депресія. Тривалу терапію можна застосовувати для запобігання рецидиву великих депресивних епізодів. У більшості випадків рекомендована доза для профілактики рецидиву великих депресивних епізодів є такою ж, як 1 доза, що застосовується протягом лікування цього депресивного епізоду. Пацієнтам з депресією слід отримувати терапію протягом достатнього часу, щонайменше 6 міс, щоб переконатися в повній відсутності симптомів.

Панічні розлади та ОКР. При тривалій терапії у пацієнтів з панічними розладами та ОКР слід проводити регулярну оцінку терапії, оскільки для цих розладів не було продемонстровано ефективності препарату у запобіганні рецидивів.

Застосування у дітей. Діти з ОКР. Діти у віці 13-17 років: початкова доза становить 50 мг 1 раз на добу.

Діти у віці 6-12 років: початкова доза становить 25 мг 1 раз на добу. Через 1 тиждень дозу можна підвищити до 50 мг 1 раз на добу.

При необхідності, в разі відсутності бажаного ефекту на тлі прийому препарату в дозі 50 мг/добу, можливо її подальше підвищення на 50 мг/добу за 1 раз протягом декількох тижнів. Максимальна доза становить до 200 мг/добу.

Однак при підвищенні дози 50 мг в педіатрії слід враховувати в цілому малу масу тіла дітей у порівнянні з дорослими. Не слід змінювати дозу частіше ніж 1 раз на тиждень.

Ефективність препарату у дітей з великим депресивним розладом не продемонстрували.

Дані щодо застосування препарату у дітей віком до 6 років були відсутні (див. Особливості застосування).

Застосування у пацієнтів похилого віку. У пацієнтів похилого віку препарат слід застосовувати з обережністю, оскільки вони можуть мати підвищений ризик розвитку гіпонатріємії (див. Особливості застосування).

Застосування при печінковій недостатності. Слід дотримуватися обережності при застосуванні сертраліну у пацієнтів з патологією печінки. При порушеннях функції печінки необхідно знизити дозу або частоту прийому препарату. Сертралін не слід застосовувати у пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю, оскільки клінічні дані щодо застосування препарату у таких хворих відсутні (див. Особливості застосування).

Застосування при нирковій недостатності. При порушеннях функції нирок корекція дози препарату не потрібна (див. Особливості застосування).

Симптоми відміни, що виникають при припиненні терапії сертраліном. Слід уникати раптового припинення застосування препарату. При припиненні лікування сертраліном, щоб знизити ризик розвитку реакцій синдрому відміни, дозу слід поступово зменшувати протягом не менше 1-2 тижнів (див. Особливості застосування та побічні ефекти). Якщо після відміни препарату або припинення його застосування з'являються нестерпні симптоми, може бути розглянуто питання відновлення застосування препарату в раніше призначеної дози. Надалі лікар може продовжувати знижувати дозу, але більш поступово.

Підвищена чутливість до діючої речовини або будь-якого з допоміжних компонентів.

Протипоказано застосування сертраліну з інгібіторами МАО необоротного дії в зв'язку з ризиком розвитку серотонінового синдрому (СС) з проявами таких симптомів, як порушення, тремор і гіпертермія. Починати терапію сертраліном можна щонайменше протягом 14 днів після припинення лікування інгібітором МАО необоротного дії. Застосування сертраліну слід припинити не менше ніж за 7 днів до початку терапії інгібітором МАО необоротного дії. Протипоказано одночасне застосування сертраліну і пімозиду (див. Взаємодія з іншими лікарськими).

Найчастіше спостерігається такий побічний ефект, як нудота. при лікуванні соціального тривожного розладу сертраліном у 14% чоловіків відзначалася статева дисфункція (порушення еякуляції) в порівнянні з 0% пацієнтів, які отримували плацебо. ці побічні ефекти залежать від дози та часто самостійно зникають при продовженні терапії.

Профіль побічних ефектів, що найчастіше спостерігається в ході проведення подвійних сліпих плацебо-контрольованих досліджень за участю пацієнтів з ОКР, панічними розладами, ПТСР та соціальними тривожними розладами, був подібний до такого у пацієнтів з депресією, які брали участь у клінічних дослідженнях.

Нижче наведені дані про побічні реакції, що відзначаються в період післяреєстраційного моніторингу (частота їх розвитку невідома) і в ході проведення плацебо-контрольованих клінічних досліджень (в яких в цілому взяли участь 2542 пацієнта, які отримували сертралін, і 2145 пацієнтів, які отримували плацебо) за участю хворих з депресією, ОКР, панічними розладами, ПТСР та соціальними тривожними розладами.

Деякі з нижчеперелічених побічних реакцій можуть зменшуватися за інтенсивністю і частотою при тривалому лікуванні та не призводять до припинення терапії.

Нижче наведено частоту виникнення побічних реакцій, що відзначаються в ході проведення плацебо-контрольованих клінічних досліджень у пацієнтів з депресією, ОКР, панічними розладами, ПТСР та соціальними тривожними розладами. Наведено об'єднані дані клінічних досліджень і післяреєстраційного нагляду (частота невідома).

Інфекції та інвазії: часто - фарингіт; нечасто - інфекції верхніх дихальних шляхів, риніт; рідко - дивертикуліт, гастроентерит, середній отит.

Пухлини доброякісні та злоякісні (в тому числі кісти та поліпи): рідко - новоутворення (повідомлялося про один випадок новоутворення у одного пацієнта, який отримував сертралин, в порівнянні з відсутністю таких випадків в групі пацієнтів, які отримували плацебо).

З боку системи крові та лімфатичної системи: рідко - лімфаденопатія; невідомо - лейкопенія, тромбоцитопенія.

З боку імунної системи: нечасто - підвищена чутливість; рідко - анафілактоїдні реакції; невідомо - алергія.

З боку ендокринної системи: нечасто - гіпотиреоз; невідомо - гіперпролактинемія, синдром неадекватної секреції антидіуретичного гормону.

Метаболічні та аліментарні розлади: часто - зниження апетиту, посилення апетиту *; рідко - цукровий діабет, гіперхолестеринемія, гіпоглікемія; невідомо - гіпонатріємія, гіперглікемія.

Психічні порушення: дуже часто - безсоння (19%); часто - депресія *, деперсоналізація, нічні кошмари, почуття тривоги *, порушення *, нервозність, зниження лібідо *, бруксизм; нечасто - галюцинації *, агресія *, ейфорія *, апатія, патологічне мислення; рідко - конверсійна розлад, залежність від ліків, психотичний розлад *, параноя, суїцидальні думки / суїцидальну поведінку (тільки для пацієнтів з ОКР, при короткочасному застосуванні, в дослідженнях тривалістю 1-12 тижнів: були зареєстровані випадки наявності суїцидальних думок і суїцидальної поведінки під час терапії сертраліном або незабаром після припинення терапії (див. Особливості застосування)), сомнамбулізм, передчасна еякуляція; невідомо - паронірія.

З боку нервової системи: дуже часто - запаморочення (11%), сонливість (13%), головний біль (21%) *; часто - парестезії *, тремор, гіпертонус, дисгевзія, порушення уваги; нечасто - судоми *, мимовільні м'язові скорочення *, порушення координації рухів, гіперкінезія, амнезія, гіпестезія *, порушення мови, постуральне запаморочення, непритомність, головний біль *; рідко - кома *, хореоатетоз, дискінезія, гіперестезія, сенсорні порушення; невідомо - рухові порушення (включаючи екстрапірамідні симптоми, в тому числі гіперкінезія, гіпертонус, спазми щелепи або порушення ходи). Також зареєстровані ознаки та симптоми СС або злоякісного нейролептичного синдрому (ЗНС), в деяких випадках пов'язаних із супутнім прийомом серотонінергічних засобів, а саме: порушення, сплутаність свідомості, посилене потовиділення, діарея, підвищення температури тіла, АГ, ригідність і тахікардія. Акатизия і психомоторне збудження (див. Особливості застосування). Спазм церебральних судин (в тому числі синдром скороминущої церебральної вазоконстрикції або синдром Колла - Флемінга).

З боку органів зору: часто - порушення зору; нечасто - мідріаз; рідко - глаукома, порушення сльозовиділення, скотома, диплопія, фотофобія, гифема; невідомо - порушення зору, зіниці різного розміру.

З боку органів слуху та вестибулярного апарату: часто - дзвін у вухах *; нечасто - біль у вусі.

Кардіальні порушення: часто - серцебиття *; нечасто - тахікардія; рідко - інфаркт міокарда, брадикардія, порушення серцевої діяльності.

З боку судин: часто - припливи *; нечасто - АГ *, гіперемія; рідко - периферична ішемія, гематурія; невідомо - патологічні геморагічні явища (такі як шлунково-кишкова кровотеча).

З боку респіраторної системи, грудної клітки та середостіння: часто - позіхання *; нечасто - бронхоспазм *, задишка, носова кровотеча; рідко - ларингоспазм, гіпервентиляція, гіповентиляція, стридор, дисфонія, гикавка; невідомо - интерстициальное захворювання легенів.

З боку травної системи: дуже часто - діарея (18%), нудота (24%), сухість у роті (14%); часто - біль в животі *, блювання *, запор *, диспепсія, метеоризм; нечасто - езофагіт, дисфагія, геморой, гіперсалівація, зміни мови, відрижка; рідко - мелена, гематохезія, стоматит, виразки на мові, патології з боку зубів, глосит, виразки на слизовій оболонці рота; невідомо - панкреатит.

З боку гепатобіліарної системи: рідко - порушення функції печінки; невідомо - печінкова недостатність; рідко - летальний результат, фульмінантний гепатит, некротичний гепатит, холестатична жовтяниця.

З боку шкіри та підшкірної клітковини: часто - висипання *, гіпергідроз; нечасто - періорбітальний набряк *, набряк обличчя *, пурпура *, алопеція *, холодний піт, сухість шкіри, кропив'янка *, свербіж; рідко - дерматит, бульозний дерматит, везикулезная висип, патологічні зміни з боку текстури волосся, нетиповий запах шкіри; невідомо - зареєстровані поодинокі випадки тяжких побічних реакцій з боку шкіри, таких як синдром Стівенса - Джонсона і токсичний епідермальний некроліз, ангіоневротичний набряк, фотосенсибілізація, шкірні реакції.

З боку опорно-рухової системи та сполучної тканини: часто - артралгія, міалгія; нечасто - остеоартрит, м'язова слабкість, біль у спині, посмикування м'язів; рідко - ураження кісток; невідомо - м'язові спазми.

З боку нирок та сечовидільної системи: нечасто - ніктурія, затримка сечі *, поліурія, полакіурія, порушення сечовипускання, нетримання сечі *; рідко - олігурія, утруднене початок сечовипускання.

З боку репродуктивної системи та молочних залоз **: дуже часто - порушення еякуляції (14%); часто - еректильна дисфункція; нечасто - вагінальна кровотеча, статева дисфункція, статева дисфункція у жінок, нерегулярний менструальний цикл; рідко - менорагія, атрофічний вульвовагініт, баланопостит, виділення зі статевих органів, пріапізм *, галакторея *; невідомо - гінекомастія.

Загальні порушення: дуже часто - підвищена стомлюваність (10%) *; часто - біль в грудній клітці *, загальне нездужання *; нечасто - периферичний набряк, озноб, пірексія *, астенія *, спрага; рідко - грижа, зниження переносимості препарату, порушення ходи.

Дослідження: нечасто - підвищення рівня АлАТ *, підвищення рівня АСТ *, зменшення маси тіла *, збільшення маси тіла *; рідко - погіршення якості сперми; підвищення рівня ХС в крові; невідомо - відхилення від норми результатів клінічних лабораторних аналізів, зміна функції тромбоцитів.

Травми та отруєння: рідко - травма.

Хірургічні втручання і медичні процедури: рідко - вазодилатація.

Якщо побічні явища відзначені у пацієнтів з депресією, ОКР, панічним розладом, ПТСР та соціальним тривожним розладом, що застосовуються терміни, що характеризують побічні ефекти, перекласифіковані відповідно до термінів, які використовуються для пацієнтів з депресією.

* Ці побічні реакції також були зареєстровані в період післяреєстраційного нагляду.

** Частота цих побічних реакцій визначалася для кількості пацієнтів в конкретній групі по підлозі: сертралин (1118 чоловіків, один тисячі чотиреста двадцять чотири жінки), плацебо (926 чоловіків, 1219 жінок).

Синдроми відміни, що спостерігаються при припиненні терапії сертраліном. Припинення терапії сертраліном (особливо різке) зазвичай призводить до розвитку симптомів відміни. Найчастіше повідомлялося про такі побічні явища, як запаморочення, сенсорні порушення (включаючи парестезії), порушення сну (включаючи безсоння і яскраві сновидіння), збудження або відчуття тривоги, нудота і / або блювота, тремор і головний біль. Як правило, ці побічні явища були легкого або помірного ступеня та проходили самостійно; однак у деяких пацієнтів вони можуть бути тяжкими та / або тривалими. У зв'язку з цим у випадках, коли більше немає необхідності в терапії сертраліном, рекомендується поступова відміна препарату шляхом поетапного зниження дози (див. Спосіб застосування та Особливості застосування).

Застосування у пацієнтів похилого віку. Застосування селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС) або інгібіторів зворотного захоплення норадреналіну і серотоніну (ІОЗНС), включаючи сертралін, асоціювалося з клінічно значущими випадками гипонатриемии у пацієнтів похилого віку, у яких може спостерігатися підвищений ризик розвитку цього побічного явища (див. Особливості застосування) .

Застосування у дітей. У понад 600 дітей, які отримували сертралін, загальний профіль побічних реакцій був в цілому подібний до спостережуваного в дослідженнях за участю дорослих пацієнтів. В ході клінічних контрольованих досліджень зареєстровані наступні побічні реакції (кількість пацієнтів, які приймали сертралін, становило 281): дуже часто (≥1 / 10) - головний біль (22%), безсоння (21%), діарея (11%) і нудота ( 15%); часто (від ≥1 / 100 до 1/10) - біль в грудній клітці, манія, пірексія, блювота, відсутність апетиту, афективна лабільність, агресія, збудження, нервозність, порушення уваги, запаморочення, гіперкінезія, мігрень, сонливість, тремор, порушення зору, сухість у роті, диспепсія, нічні кошмари, підвищена стомлюваність, нетримання сечі, висип, акне, носова кровотеча, метеоризм; нечасто (від ≥1 / 1000 до 1/100) - подовження інтервалу Q-T на ЕКГ, суїцидальні спроби, судоми, екстрапірамідні розлади, парестезії, депресія, галюцинації, пурпура, гіпервентиляція, анемія, порушення функції печінки, підвищення рівня АлАТ, цистит , простий герпес, отит зовнішнього вуха, біль у вусі, біль в оці, мідріаз, загальне нездужання, гематурія, пустульозні висипання, риніт, травма, зменшення маси тіла, посмикування м'язів, незвичайні сновидіння, апатія, альбумінурія, поллакиурия, поліурія, біль в молочних залозах, порушення менструального циклу, алопеція, дерматит, ураження шкіри, нетиповий запах шкіри, кропив'янка, бруксизм, гіперемія; частота невідома - енурез.

Ефекти, характерні для цього класу лікарських засобів. В результаті проведення епідеміологічних досліджень, переважно за участю пацієнтів у віці від 50 років, виявлено підвищений ризик виникнення переломів кісток у пацієнтів, які отримували СИОЗС і трициклічніантидепресанти. Механізм, що приводить до підвищення цього ризику, невідомий.

Повідомлення про підозрюваних побічних реакціях. Повідомлення про підозрюваних побічних реакціях в післяреєстраційному період є важливим заходом. Це дозволяє продовжувати моніторинг співвідношення користь / ризик при застосуванні препарату. Лікарям пропонується повідомляти про будь-яких підозрюваних побічних реакціях.

Такі симптоми, як неспокій, збудження, панічні атаки, безсоння, дратівливість, ворожість, агресивність, імпульсивність, психомоторне занепокоєння, гипомания і манія, відзначені у дорослих і дітей, які лікувалися антидепресантами. ці симптоми можуть передувати появі суїцидальності. слід розглянути можливість змінювати терапевтичний режим або відміни препарату в разі, якщо прояви депресії неухильно погіршуються, з'являється суицидальность або симптоми посилення суїцидальності. якщо буде прийнято рішення про припинення лікування, препарат слід відміняти поступово настільки швидко, наскільки можна, але слід пам'ятати про те, що різке припинення терапії може супроводжуватися синдромом відміни. перед початком лікування необхідно провести обстеження пацієнта з метою визначення ризику розвитку біполярного розладу. для цього ретельно збирається психіатричний анамнез, що включає сімейний анамнез суїцидів, біполярних розладів і депресії. Стимулотон не призначений для лікування біполярної депресії.

СС або ЗНС. При застосуванні СІЗЗС, включаючи терапію сертраліном, повідомлялося про розвиток синдромів, які можуть бути небезпечними для життя, таких як СС або ЗНС. Ризик розвитку СС або ЗНС при застосуванні СІЗЗС зростає при одночасному застосуванні інших серотонінергічних засобів (включаючи інші серотонинергические антидепресанти, тріптани та фентаніл) із засобами, такими, що порушують метаболізм серотоніну (включаючи інгібітори МАО, наприклад метиленовий синій), антипсихотичними засобами та іншими антагоністами дофаміну і опіатами. СС може включати зміни психічного стану (наприклад збудження, галюцинації, кома), порушення з боку вегетативної нервової системи (тахікардія, коливання артеріального тиску, гіпертермія), нервово-м'язові порушення (гіперрефлексія, порушення координації) і / або порушення з боку органів травлення (нудота , блювота, діарея). Деякі прояви СС, включаючи гіпертермію, ригідність м'язів, зміни з боку вегетативної нервової системи та зміни психічного стану, подібні до проявів ЗНС. У пацієнтів слід проводити моніторинг на наявність ознак і симптомів СС або ЗНС (див. Побічна дія).

Перехід з СИОЗС, антидепресантів або антиобсесивних препаратів. Існують обмежені дані контрольованих досліджень по вивченню оптимального часу переходу з СИОЗС, антидепресантів або антиобсесивних препаратів на сертралін. Слід дотримуватися обережності при таких змінах лікування, особливо при переході на сертралін з таких препаратів тривалої дії, як флуоксетин.

Інші серотонінергічні засоби, наприклад триптофан, фенфлурамин і 5-НТ-агоністи. Одночасне застосування сертраліну та інших засобів, що підсилюють серотонінергічну нейротрансмісію, зокрема триптофану, фенфлурамина, фентанілу, 5-НТ-агоністів або рослинних препаратів, що містять звіробій (Hypericum perforatum), має проводитися з обережністю, такої комбінованої терапії слід (по можливості) уникати ( через можливе фармакодинамічної взаємодії).

Посилення гипомании або манії. Повідомлялося про підсилення симптомів манії / гіпоманії у невеликого відсотка пацієнтів, які отримували зареєстровані антидепресанти та антиобсесивних препарати, включаючи сертралін. Тому слід з обережністю застосовувати сертралін у пацієнтів з манією / гіпоманією в анамнезі. Необхідно ретельне спостереження лікаря. При виявленні ознак маніакальною фази застосування сертраліну слід припинити.

Шизофренія. На тлі прийому препарату у пацієнтів з шизофренією можуть посилюватися психотичні симптоми.

Судоми. При терапії сертраліном можуть виникати судоми: сертралин не слід призначати хворим з нестабільною епілепсією; у пацієнтів з контрольованою епілепсією застосування сертраліну вимагає ретельного спостереження. Пацієнтам, у яких виникають судоми, препарат необхідно відмінити.

Суїциди / суїцидальні думки / суїцидальні спроби або клінічні ознаки погіршення. Хворі з депресією мають підвищену схильність до виникнення суїцидальних думок, нанесення собі ушкоджень і спробам суїциду (суїцидальні дії та прояви). Цей ризик існує безпосередньо до моменту досягнення значної ремісії. Оскільки поліпшення стану хворих може відбуватися протягом перших кількох тижнів або більшого періоду терапії, пацієнтам слід перебувати під наглядом до настання цього поліпшення. Загалом, клінічний досвід свідчить, що на ранніх етапах одужання ризик суїциду може підвищитися.

Інші психічні розлади, для лікування яких призначається сертралин, також можуть бути пов'язані з ризиком розвитку суїцидальних дій і проявів. Крім того, ці захворювання можуть бути супутніми з великим депресивним розладом. Таким чином, аналогічні запобіжні заходи, що стосуються лікування хворих з великим депресивним розладом, необхідні та при лікуванні пацієнтів з іншими психічними розладами.

Відомо, що для пацієнтів з суїцидальними діями та проявами в анамнезі або пацієнтів, у яких ще до початку терапії в значній мірі з'являються суїцидальні думки, існує більший ризик виникнення суїцидальних думок або суїцидальних спроб під час лікування, в зв'язку з цим їм слід перебувати під ретельним наглядом на тлі прийому препарату. Метааналіз даних, отриманих в результаті проведення плацебо-контрольованих клінічних досліджень по вивченню антидепресантів у дорослих пацієнтів з психічними розладами, показав підвищений ризик проявів суїцидальної поведінки при застосуванні антидепресантів пацієнтам у віці до 25 років в порівнянні з таким при отриманні плацебо.

На тлі застосування цього лікарського засобу показаний ретельний контроль за пацієнтами з високим ризиком розвитку суїцидальності, особливо на початку терапії і після будь-яких змін в дозуванні препарату. Пацієнтів (та осіб, які за ними доглядають) слід попередити про необхідність відстежувати будь-які прояви клінічного погіршення, виникнення суїцидальної поведінки або суїцидальних думок, а також інших незвичайних змін поведінки та негайно звертатися за медичною допомогою при наявності цих симптомів.

Застосування у дітей та підлітків. Сертралін не слід застосовувати для лікування дітей та підлітків, за винятком пацієнтів з ОКР віком 6-17 років. В ході клінічних досліджень у дітей, які отримували антидепресанти, в порівнянні з пацієнтами, які отримували плацебо, частіше спостерігалися суїцидальну поведінку (суїцидальні спроби та суїцидальні думки) і ворожість (переважно агресія, опозиційна поведінка та гнів). Якщо, виходячи з клінічної необхідності, рішення все ж приймається на користь призначення цього препарату, необхідний ретельний моніторинг щодо виявлення ознак суїцидальних симптомів. Крім того, є тільки обмежена кількість клінічних доказів безпеки тривалого застосування препарату у дітей і підлітків, що включають вплив на їх зростання, статеве дозрівання, а також когнітивне і поведінковий розвиток. У постмаркетинговий період зареєстровані повідомлення про декілька випадків уповільненого зростання і статевого дозрівання.

Клінічна значимість і причинний зв'язок поки не з'ясовані. При тривалій терапії пацієнтів дитячого віку лікарі повинні здійснювати моніторинг на предмет виявлення відхилень від норм в процесі росту і розвитку організму.

Аномальні кровотечі / крововиливи. При застосуванні СІЗЗС повідомлялося про випадки патологічних геморагічних явищ, в тому числі шкірних геморагічних явищ (екхімози та пурпура), і інших геморагічних явищ, таких як шлунково-кишкові або гінекологічні кровотечі, включаючи кровотечі з летальним результатом. Рекомендується з обережністю застосовувати СИОЗС, особливо при одночасному застосуванні з лікарськими засобами, які, як відомо, впливають на тромбоцитарную функцію (наприклад з антикоагулянтами, атиповими антипсихотичними засобами та фенотіазинами, більшістю трициклічнихантидепресантів, ацетилсаліциловою кислотою та нестероїдними протизапальними засобами), як і у пацієнтів з геморагічними порушеннями в анамнезі (див. ВЗАЄМОДІЯ).

Гипонатриемия. В результаті терапії СИОЗС або ІОЗНС, включаючи сертралін, може розвинутися гіпонатріємія. У багатьох випадках гіпонатріємія є результатом синдрому неадекватної секреції антидіуретичного гормону. Повідомлялося про рівні натрію в сироватці крові 110 ммоль / л. У пацієнтів похилого віку може існувати більший ризик розвитку гіпонатріємії при застосуванні СІЗЗС і ІОЗНС. Також ризик цього ускладнення може бути підвищеним у пацієнтів, які приймають діуретики, або у пацієнтів з гіповолемією будь-якого іншого походження (див. Застосування у пацієнтів похилого віку). У пацієнтів з симптомной гіпонатріємією необхідно розглянути припинення терапії сертраліном і провести відповідне медичне втручання. До ознак і симптомів гіпонатріємії відносяться головний біль, труднощі з концентрацією, погіршення пам'яті, сплутаність свідомості, слабкість і втрата фізичного рівноваги, що може привести до падінь. Ознаки та симптоми, асоційовані з більш важкими та / або гострими епізодами гипонатриемии, включають галюцинації, непритомність, судоми, кому, зупинку дихання і летальний результат.

Симптоми відміни, що спостерігаються при припиненні терапії сертраліном. Симптоми відміни є частим явищем при припиненні терапії препаратом, особливо в разі раптової відміни терапії (див. Побічна дія). За даними клінічних досліджень, у пацієнтів, які припинили застосування сертраліну, частота реакцій скасування становила 23% в порівнянні з 12% у пацієнтів, які продовжували отримувати терапію сертраліном.

Ризик розвитку синдрому відміни може залежати від декількох факторів, включаючи тривалість терапії, дозу і швидкість зниження дози. Найчастіше повідомлялося про такі реакції, як запаморочення, сенсорні порушення (включаючи парестезії), порушення сну (включаючи безсоння і яскраві сновидіння), збудження або відчуття тривоги, нудота і / або блювота, тремор і головний біль. Загалом, ці симптоми були легкого або помірного ступеня тяжкості, однак у деяких пацієнтів вони можуть бути тяжкими. Зазвичай вони виникають протягом перших кількох днів після припинення терапії, в дуже рідкісних випадках такі симптоми відзначалися у пацієнтів, випадково пропустили прийом дози препарату. У більшості випадків ці симптоми проходять самостійно протягом 2 тижнів, хоча у деяких пацієнтів вони можуть тривати довше (2-3 міс або більше). Таким чином, рекомендується поступово знижувати дозу сертраліну при припиненні терапії препаратом протягом періоду в кілька тижнів або місяців відповідно до потреб пацієнта (див. Спосіб застосування).

Акатизия / психомоторне занепокоєння. Застосування сертраліну асоціюється з розвитком акатизии, яка характеризується суб'єктивно неприємним або невгамовним занепокоєнням і потребою рухатися, часто супроводжується нездатністю сидіти або стояти спокійно. Ризик виникнення таких ускладнень дуже високий протягом перших 2 тижнів терапії. У пацієнтів, у яких розвиваються ці симптоми, підвищення дози може бути шкідливим.

Застосування при печінковій недостатності. Сертралін інтенсивно метаболізується в печінці. За результатами фармакокінетичного дослідження з багаторазовим прийомом препарату у пацієнтів зі стабільним цирозом легкого ступеня спостерігалося подовження T _½ і збільшення AUC і C _max приблизно втричі в порівнянні з цими показниками у осіб з нормальною функцією печінки. Значущих відмінностей в ступені зв'язування препарату з білками плазми крові між цими двома групами учасників дослідження не виявлено. Слід дотримуватися обережності при застосуванні сертраліну у пацієнтів з патологією печінки. У разі призначення сертраліну у пацієнтів з порушеннями функції печінки необхідно розглянути доцільність зниження дози або частоти прийому препарату. Сертралін не слід застосовувати у пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю (див. Спосіб застосування).

Застосування при нирковій недостатності. Сертралін інтенсивно метаболізується; виведення незміненого з'єднання з сечею є другорядним шляхом елімінації. У дослідженнях за участю пацієнтів з порушенням функції нирок легкого та середнього ступеня тяжкості (кліренс креатиніну 30-60 мл/хв) або середнього та тяжкого ступеня (кліренс креатиніну 10-29 мл/хв) фармакокінетичні параметри (AUC _0-24 та C _max) при багаторазовому прийомі препарату були без статистично значущих відмінностей від цих показників у групі контролю. Немає необхідності в корекції дози залежно від ступеня порушень функції нирок.

Застосування у пацієнтів похилого віку. У клінічних дослідженнях брали участь понад 700 пацієнтів похилого віку (65 років). Характер і частота розвитку побічних реакцій у пацієнтів літнього віку були подібні відзначається у більш молодих пацієнтів.

Однак застосування СИОЗС і ІОЗНС, включаючи сертралін, було пов'язано з випадками клінічно значущої гипонатриемии у пацієнтів похилого віку, у яких може спостерігатися більший ризик розвитку цього побічного явища (див. Гипонатриемия в розділі Особливості застосування).

Цукровий діабет. Повідомлялося про нові випадки розвитку цукрового діабету у пацієнтів, які отримували терапію СИОЗС, включаючи сертралін. Повідомлялося про втрату глікемічного контролю, включаючи як гіперглікемію, так і гіпоглікемію у пацієнтів з цукровим діабетом і без нього. Тому проводили моніторинг стану пацієнтів на виявлення ознак і симптомів зміни рівня глюкози. Пацієнти з цукровим діабетом повинні ретельно контролювати зміни рівня глюкози в крові, оскільки у них дозу інсуліну та / або іншого перорального гіпоглікемічного лікарського засобу, можливо, слід відкоригувати.

Електрошокова терапія. Клінічні дослідження, спрямовані на вивчення ризиків або переваг комбінованого застосування електрошокової терапії і сертраліну, не проводилися.

Грейпфрутовий сік. Одночасне застосування сертраліну з грейпфрутовим соком не рекомендується (див. Взаємодія з іншими лікарськими).

Взаємодія зі скринінговим аналізом сечі. Отримано повідомлення про хибнопозитивних імунологічних тестах сечі при визначенні змісту бензодіазепінових метаболітів у пацієнтів, що приймали сертралін. Хибно позитивні результати обумовлені низькою специфічністю зазначеного лабораторного тесту і можуть спостерігатися протягом кількох днів після припинення лікування сертраліном. Слід диференціювати сертралин від бензодіазепінів в сечі шляхом проведення уточнюючих тестів - газової хроматографії / мас-спектрометрії.

Закритокутова глаукома. Препарати класу СІЗЗС, в тому числі сертралин, можуть впливати на розмір зіниці з розвитком мидриаза. Такий ефект може призводити до звуження кута зору з подальшим підвищенням внутрішньоочного тиску і розвитком глаукоми, особливо у пацієнтів з відповідною схильністю. Сертралін слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з закритокутовою глаукомою і глаукомою в анамнезі.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами. Клініко-фармакологічні дослідження свідчать про відсутність впливу сертраліну на психомоторні функції. Однак хворим слід дотримуватися обережності, оскільки препарат може порушувати психічні або фізичні реакції, необхідні для виконання потенційно небезпечних завдань, таких як керування автомобілем або робота з механізмами.

Застосування в період вагітності та годування груддю. Вагітність. Не існує добре контрольованих досліджень препарату за участю вагітних. Однак значна кількість даних не демонструє доказів виникнення вроджених вад розвитку плоду внаслідок застосування сертраліну. У дослідженнях на тваринах виявлено вплив на репродуктивну функцію, ймовірно, у зв'язку з токсичним впливом препарату на організм матері, викликаним фармакодинамическим дією препарату та / або прямим фармакодинамическим дією препарату на плід.

Повідомлялося, що застосування сертраліну в період вагітності викликає у деяких новонароджених (матері яких приймали сертралін) симптоми, подібні реакції відміни. Цей феномен також відзначається при застосуванні інших антидепресантів класу СІЗЗС. Сертралін не рекомендується застосовувати в період вагітності, крім випадків, коли клінічний стан жінки таке, що очікувані переваги від застосування препарату перевищують потенційний ризик.

Жінки репродуктивного віку при прийомі сертраліну повинні застосовувати відповідні засоби контрацепції.

Слід здійснювати спостереження за новонародженими, якщо мати продовжує застосування сертраліну на пізніх термінах вагітності, особливо в III триместр. Після застосування сертраліну в пізніх стадіях вагітності у новонароджених можуть виникати такі симптоми: респіраторний дистрес-синдром, ціаноз, апное, судоми, температурна нестабільність, проблеми з годуванням, блювота, гіпоглікемія, гіпертонус, гіпотонус, гіперрефлексія, тремор, синдром підвищеної нервово-рефлекторної збудливості , дратівливість, млявість / апатичність, постійний плач, сонливість і труднощі з засинанням. Ці симптоми можуть бути обумовлені іншими серотонінергічними ефектами або симптомами відміни. У більшості випадків ці ускладнення розвиваються відразу після пологів або найближчим часом (протягом щонайменше 24 год).

Згідно з даними епідеміологічних досліджень очікується, що застосування СИОЗС в період вагітності, особливо на пізніх термінах, може підвищувати ризик розвитку синдрому персистуючої легеневої гіпертензії новонароджених. Ризик на тлі прийому препарату відзначають з частотою приблизно 5 випадків на 1000 вагітностей. У загальній популяції відзначається 1-2 випадки синдрому персистуючої легеневої гіпертензії новонароджених на 1000 вагітностей.

Годування грудьми. Опубліковані дані за рівнями сертраліну в грудному молоці свідчать про те, що сертралін і його метаболіт N-дезметілсертралін виводяться в грудне молоко в малій кількості. Всього в плазмі крові немовлят виявляли незначні концентрації препарату або концентрації препарату, недоступні для визначення, за винятком одного випадку, коли концентрація в плазмі крові немовляти склала близько 50% від концентрації препарату в плазмі крові матері (але без будь-якого помітного впливу на здоров'я немовляти ). Нині не повідомлялося про побічні дії препарату на здоров'я дітей, яких годували грудьми жінки, які застосовували сертралін, але такий ризик не можна виключати. Застосування препарату в період годування груддю не рекомендується, крім випадків, коли, на думку лікаря, користь від прийому препарату перевищує можливий ризик.

Діти. Сертралін не слід застосовувати для лікування дітей, крім дітей з ОКР віком від 6 років (див. Спосіб застосування).

Протипоказані.

інгібітори МАО

Інгібітори МАО необоротного дії (наприклад селегілін). Протипоказано застосування сертраліну разом з інгібіторами МАО необоротного дії, такими як селегілін. Сертралін не можна призначати протягом не менше 14 днів після припинення лікування інгібіторами МАО необоротного дії. Застосування сертраліну слід припинити не менше ніж за 7 днів до початку терапії інгібіторами МАО необоротного дії (див. Побічна дія).

Селективний інгібітор зворотної дії МАО-А (моклобемід). У зв'язку з ризиком розвитку СС не слід застосовувати сертралін в поєднанні з селективними інгібіторами МАО оборотної дії, такими як моклобемід. Після відміни інгібіторів МАО оборотної дії період до початку терапії сертраліном може бути коротше 14 днів. Рекомендується припинити застосування сертраліну мінімум за 7 днів до початку терапії інгібіторами МАО оборотної дії (див. Побічна дія).

Неселективні інгібітори МАО оборотної дії (лінезолід). Антибіотик лінезолід є слабким неселективним інгібітором МАО оборотної дії, його не слід застосовувати у пацієнтів, що приймають сертралін (див. Побічна дія).

Зареєстровані важкі побічні реакції у пацієнтів, недавно припинили прийом інгібіторів МАО (наприклад метиленовий синій) і почали прийом сертраліну або скасували терапію сертраліном незадовго до початку застосування інгібіторів МАО. Ці реакції включали тремор, міоклонію, підвищене потовиділення, нудоту, блювоту, гіперемію, запаморочення і гіпертермію з проявами, що нагадують ЗНС, судоми та летальний результат.

Пімозид. У дослідженні з одноразовим прийомом пімозиду в меншій дозі (2 мг) відмічено підвищення рівня пімозиду приблизно на 35%. Це підвищення рівня не супроводжувалося ніякими змінами показників ЕКГ. Хоча механізм цієї взаємодії невідомий, одночасне застосування сертраліну і пімозиду протипоказане у зв'язку з вузьким терапевтичним діапазоном пімозиду (див. Побічна дія).

Не рекомендується одночасне застосування з сертраліном

Засоби, що пригнічують ЦНС, і алкоголь. Одночасне застосування сертраліну 200 мг/добу, не потенціювало ефектів алкоголю, карбамазепіну, галоперидолу або фенітоїну щодо когнітивних і психомоторних функцій у здорових учасників дослідження, однак одночасне застосування сертраліну з алкоголем не рекомендується.

Інші серотонинергические лікарські засоби. (Див. Особливості застосування).

Вимагає дотримання обережності одночасне призначення сертраліну з фентанілом (застосовуваним переважно при загальному наркозі та в терапії хронічного болю), іншими серотонінергічними препаратами (в тому числі іншими серотонінергічними антидепресантами, триптанами) і іншими опіоїдними засобами.

Особливі запобіжні заходи при застосуванні

Літій. У плацебо-контрольованому дослідженні за участю здорових добровольців одночасне застосування сертраліну та літію значуще не змінювало фармакокінетику літію, однак призводило до посилення тремору в порівнянні з плацебо, що свідчить про можливу фармакодинамічну взаємодію. При одночасному застосуванні сертраліну та літію слід забезпечити належний контроль.

Фенітоїн. Результати плацебо-контрольованого дослідження за участю здорових добровольців свідчать про те, що тривалий прийом сертраліну 200 мг/добу не призводить до клінічно значимого пригнічення метаболізму фенітоїну. Однак дані звітів деяких випадків свідчать про високі експозиціях фенітоїну у пацієнтів, які застосовують сертралін; рекомендується проводити моніторинг концентрації фенітоїну в плазмі крові протягом початкового етапу терапії сертраліном із відповідною корекцією дози фенітоїну. Крім того, одночасне застосування препарату з фенітоїном може призвести до зниження концентрації сертраліну в плазмі крові. Не можна виключити можливість зниження плазмових рівнів сертраліну під впливом інших індукторів ферменту CYP 3A4, зокрема фенобарбіталу, карбамазепіну, препраратов звіробою і рифампіцину.

Тріптани. Протягом періоду післяреєстраційного нагляду надходили поодинокі повідомлення про випадки розвитку слабкості, гіперрефлексії, порушення координації, почуття ніяковості, тривожності та збудження при одночасному застосуванні сертраліну і суматриптану. Симптоми серотонінергічного синдрому можуть також розвиватися при застосуванні інших препаратів цього ж класу (триптанов). Якщо одночасне лікування сертраліном і триптанами необхідно з клінічної точки зору, слід забезпечити відповідний нагляд за пацієнтом (див. Особливості застосування).

Варфарин. Одночасне застосування сертраліну 200 мг/добу та варфарину призводило до незначного, але статистично значущого збільшення протромбінового часу, що в деяких рідкісних випадках викликало порушення міжнародного нормалізованого відношення. Тому слід ретельно контролювати показник протромбінового часу на початку лікування сертраліном і при його скасування.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами, з дигоксином, атенололом, циметидином. Одночасне застосування з циметидином призводило до істотного зниження кліренсу сертраліну. Клінічне значення цих змін не з'ясовано. Сертралін не впливає на β-адреноблокуючі властивості атенололу. При одночасному застосуванні сертраліну 200 мг/добу і дигоксину не виявлено ніякої взаємодії.

Лікарські засоби, що впливають на функцію тромбоцитів. Може підвищуватися ризик виникнення кровотечі при одночасному застосуванні СІЗЗС, включаючи сертралін, з лікарськими засобами, що впливають на тромбоцитарную функцію (наприклад нестероїдні протизапальні засоби, ацетилсаліциловою кислотою та тиклопідином), або іншими лікарськими засобами, які можуть підвищити ризик кровотечі (див. Особливості застосування).

Засоби, що метаболізуються за участю цитохрому Р450. Сертралін може діяти як слабкий або помірний інгібітор ферменту СYР 2D6. Тривалий прийом сертраліну 50 мг/добу призводив до помірного підвищення (в середньому на 23-37%) рівноважних концентрацій дезипраміну (показник активності ферменту СYР 2D6) в плазмі крові. Клінічно значущі взаємодії можуть відбуватися з іншими субстратами СYР 2D6 з вузькими терапевтичними діапазонами, такими як антиаритмічні засоби класу 1С, зокрема пропафенон і флекаїнід, трициклічні антидепресанти та типові антипсихотичні засоби, особливо на тлі застосування сертраліну в високих дозах.

Сертралін не виступає клінічно значущим інгібітором ізоферментів CYP 3A4, CYP 2C9, CYP 2C19 і CYP 1A2. Це підтверджується результатами досліджень взаємодії препаратів in vivo із застосуванням субстратів CYP 3A4 (ендогенного кортизолу, карбамазепіну, терфенадину, алпразоламу), субстрату CYP 2C19 (діазепам) і субстратів CYP 2C9 (толбутамід, глібенкламід і фенітоїн). Результати досліджень in vitro свідчать про те, що сертралін має дуже малий потенціал інгібування СYР 1А2 або не має його взагалі.

Щоденне вживання трьох склянок грейпфрутового соку призводило до підвищення плазмових рівнів сертраліну майже на 100% в перехресному дослідженні у 8 здорових осіб японської національності. Взаємодія з іншими інгібіторами CYP 3A4 не вивчено. Тому слід уникати вживання грейпфрутового соку при застосуванні сертраліну (див. Особливості застосування).

Виходячи з результатів дослідження взаємодії з грейпфрутовим соком, не можна виключити можливість значно більшого підвищення експозиції сертраліну при одночасному застосуванні з потужними інгібіторами ферменту CYP 3A4, зокрема інгібіторами протеаз, кетоконазолом, ітраконазолом, позаконазол, вориконазолом, кларитроміцином, телітроміцином і нефазодоном. Це також стосується помірних інгібіторів CYP 3A4 - апрепітанту, еритроміцину, флуконазолу, верапамілу і дилтіазему. Слід уникати прийому потужних інгібіторів CYP 3A4 під час терапії сертраліном.

У осіб з повільним метаболізмом CYP 2C19 плазмові рівні сертраліну підвищуються на 50% в порівнянні з особами зі швидким метаболізмом CYP 2C19 (див. Фармакокінетика). Не можна виключити можливість взаємодії з такими потужними інгібіторами CYP 2C19, як омепразол, лансопразол, пантопразол, рабепразол, флуоксетин, флувоксамін.

Токсичність. сертралин має діапазон безпеки, що залежить від популяції пацієнтів і / або супутнього застосування лікарських засобів. повідомлялося про летальні випадки передозування сертраліну як при окремому застосуванні (без супутніх препаратів), так і в комбінації з іншими лікарськими засобами та / або алкоголем. в зв'язку з цим кожен випадок передозування потребує інтенсивної терапії.

Симптоми. Симптоми передозування включають серотонін-опосередковані побічні ефекти, зокрема сонливість, шлунково-кишкові розлади (в тому числі такі як нудота і блювота), тахікардію, тремор, збудження і запаморочення. Рідше повідомлялося про випадки коми.

Терапія. Специфічних антидотів сертраліну не існує. Необхідно забезпечити та підтримувати прохідність дихальних шляхів і достатній рівень оксигенації і вентиляції. Активоване вугілля, який можна застосовувати разом з проносним засобом, може бути не менш ефективним, ніж промивання шлунка, що слід взяти до уваги в разі терапії передозування. Не рекомендується викликати блювоту. Рекомендується моніторинг серцевої діяльності та інших основних життєвих показників разом із симптоматичною та підтримуючою терапією. З урахуванням значного обсягу розподілу сертраліну, такі заходи, як форсований діурез, діаліз, гемоперфузія або замісна гемотрансфузія, навряд чи можуть бути корисними.

Передозування сертраліну може привести до подовження інтервалу Q-T, тому рекомендується проводити ЕКГ-моніторинг у всіх випадках передозування препарату.

При температурі не вище 25 °C.